"Трушність" та усвідомлення трансгендерності

Коли читаєш історії транс-людей, там часто можна побачити таке, що у певний момент людина десь щось побачила про транссексуальність, і тут у неї всередині ніби клацнуло. І відразу стало зрозуміло, хто вона і що вона.
Так от, у мене нічого такого не клацало. Коли у підлітковому віці бачила тоді ще поодинокі публікації на тему "зміни статі" - я, навпаки, була впевнена, що це аж ніяк не про мене.
І пізніше, коли вже почала знаходити щось таке в інтернеті, я все одно ще довгий час запевняла себе, що це не про мене.

Пам'ятаю своє перше спілкування з транс-жінкою Леною, яка вела поштову конференцію TGrus. Вона пізніше мені казала, що з мого самого першого листа відчула, що у мене це все дуже серйозно. І що рано чи пізно я піду на транзишен.
Тобто, людина, яка вже мала досвід, це побачила. У той час як сама я не бачила, чи навіть намагалася не бачити.

З причин, чому було так - тут, звісно і внутрішня мізогінія. І страх усвідомлення того, що я не "нормальна людина". І страх того що, якщо визнати що це не просто "перевдягашки", а дещо серйозніше, то це ж доведеться відповідно і якось серйозно міняти своє життя.
Але ще одна не остання причина - це домінуючий на той час дискурс "трушності".

Тобто, думала я, якщо у мене немає цього однозначного сильного відчуття, внутрішньої впевненості, що я жінка, що я транссексуалка - то, відповідно, я не це.
Оце от "я з самого дитинства відчувала себе дівчинкою, хотіла носити платтячка та гратися з іншими дівчатами у ляльки, а з хлопцями у м'яча не хотіла" - це було не про мене. Я не могла у цьому впізнати себе.
А того, у чому я могла б упізнати, в інформаційному просторі тоді не існувало.

Тобто, можна казати про те що мама чи ще хтось не дозволяли мені чогось робити, але все-таки через брак інформації найжорсткішим гейткіпером протягом років я була для себе сама. Сама собі була тією комісією, яка не видавала дозвіл на початок переходу.
І чи не тому я зараз так завзято воюю з отою усією трушністю, з отими нав'язаними нам стандартами справжності, нормативності, що довгий час вони були ніби вірусом усередині мене самої, через який я у певному сенсі втратила роки життя.