Війна проти минулого заради майбутнього
Нещодавно мене питали, та я й сама замислювалася над тим: чого я боюся найбільше? Ну, звісно, крім того. що ми зазнаємо поразки й росія нас загарбає - але я вірю, що цього не станеться. Отже, якщо винести це за дужки. Найбільше я боюся того, що от, від загарбників ми так чи інакше відіб'ємося, а потім пройде трохи часу - і все стане так само, як було. Ті ж самі мутки й обіцянкі-цяцянки з боку влади. Такі ж поверхневі реформи, з розпіареними зовнішніми змінами, але незмінною внутрішньою суттю. Такі ж срачі між усіма з бездумним навішуванням ярликів та штучним розподіленням на табори на кшталт 25/73%. Такі ж "фальшиві ялинкові прикраси"-прайди за відсутності реального покращення захисту прав людини для ЛГБТ+. Ті ж напади та переслідування з боку праворадикалів, та відсутність належного їх розслідування з боку поліції. Та ж Рада Церков, здатна блокувати будь-які законодавчі ініціативи в начебто світській державі. Нарешті, та ж росія з іншим путіним замість цього, з таким же