Про "об'єктивну реальність"

Я зазвичай люблю посилатися на Роберта Антона Вілсона з його "туннелями реальності". Але навіть якщо не бути знайомими з його ідеями, легко зрозуміти, чому реальність, яку кожен і кожна з нас сприймають та транслюють, є суб'єктивною. Тут і обмеженість нашого знання. І наш особистий життєвий досвід, який накладає свої корективи - різні прояви психзахисту, особистих переваг, упереджень, фобій, когнітивних викривлень. Зрештою, сама мова, якою ми думаємо та спілкуємося, теж не є точним відображенням реальності, а лише надає умовні її позначення ("слово - не об'єкт, карта - не територія"), які часто-густо можуть трактуватися різними людьми по-різному.

Суб'єктивна реальність може бути верифікована різними методами. Це насправді теж не робить її об'єктивною, бо будь-які методи мають свої обмеження. Радше це створює "спільний знаменник" реальності для тих людей, які домовилися між собою використовувати однакові методи (наприклад, процедури ідентифікації, засновані на паспортних даних). При цьому також є речі, які можуть не піддаватися верифікації. Або тому, що для цього в принципі немає належних методів, або тому, що з тих чи інших причин вони практично нездійсненні. Скажімо, не бажає людина надавати про себе певну інформацію, бо вважає її своєю приватною справою, і що ти зробиш? Тут або прийняти її слова "як є", або ж не приймати, але тоді прийняти той факт, що людина в такому разі, можливо, не захоче після цього з тобою взаємодіяти, і матиме на те повне право.

Є люди не дуже вумні, для яких усі це речі взагалі китайська грамота - про них навіть не буду. Але є також люди вже достатньо вумні, щоб розуміти їх на певному рівні, але вони думають, що це стосується лише різних складних матерій. А така річ як скажімо стать - що там може бути незрозуміло, все ж видно неозброєним оком. Та якщо те, що видно - це лише суб'єктивна реальність, тоді це лише "моя думка проти вашої думки". І це ж тоді треба ще якось доводити, що саме їх думка більш релевантна та варта уваги. Хоча б може бути якось практично верифікована, зрештою. А як доводити, коли звикли, що все життя воно так було, і було наче само собою зрозуміло? А тут придумали якихось трансгендерних і взагалі небінарних людей, панімаєш.

Значно простіше сховатися зі своєю думкою за якоюсь широкою спиною. Чи то Біблії, чи то "об'єктивної реальності". Це не потребує ані зусиль, ані (на відміну як для тих, хто має протилежну думку) бодай-якої сміливості. А щоб зовсім себе убезпечити, можна ще зробити коронний хід і оголосити тих, хто не погоджуються з їх об'єктивною реальністю, ненормальними, психічно хворими і типу того. Щоб, значить, не лише своєму голосу додати ваги, а ще й їх зовсім позбавити голосу. Ібо нєфіг.