Прихована загроза

Нещодавно в мене був пост, де я поділила супротивників на дві категорії: тих, хто за ідею, і тих, для кого це тупо питання влади й наживи. Але насправді так поділити можна будь-кого. Будь-яких політиків, громадських діячів, ще які публічні фігури. І якщо ідейні фігури всюди різні, то ота друга категорія, навпаки, всюди схожа. Ті, в кого немає насправді жодних принципів, жодних цінностей. Кого цікавить просто влада заради самої влади та тих плюшок, які вона дає.

Вони дуже добре знаються на бюрократичних владних механізмах і вміють ефективно їх використовувати так, щоб зберігати та примножувати свою владу. Також вони дуже добре знаються на принципі "розділяй та владарюй". Хтось бореться з фашизмом, хтось з комунізмом, хтось з капіталізмом, хтось з гомосексуалізмом, хтось з традиціоналізмом. А їм плювати на всі ізми, і водночас серед усіх них вони представлені. В будь-яких течіях вони є і отримують з них максимум особистої вигоди, яку можуть отримати.

Країни в процесі перетворень нечіткого напряму, як-от Україна, для подібних діячів особливо зручні. Але не варто плекати ілюзій, що в розвинених країнах на вищих щаблях влади їх немає. Там теж давно все ними отруєно, хоча й на інший лад. Характерна ознака, за якою їх можна впізнати: красиві слова і дуже мало конкретних дій, які б їм відповідали. Якщо хочете в ізми: популізм, бюрократизм, формалізм, кар'єризм. Всі оті чисельні рівні глибини стурбованості з різних приводів - це все воно. Протиепідемічні заходи, спрямовані більш на те, щоб створити видимість дій та тримати людей під контролем, ніж на реально дієві методи протидії - це теж воно.

Мало хто розуміють, чому я так ненавиджу Мінські угоди. А Мінські угоди - це бюрократичний засіб задавити живий спротив. І цей засіб спрацював і довів свою ефективність саме для цієї мети, а не для того, чим там їх намагаються виправдовувати. Майдан вони так задавити не змогли, скільки не намагалася триголова гідра. Зробили це лише постфактум, за принципом: не можеш перемогти - очолюй.

З ними неможливо воювати, бо вони не будуть битися. Вони скажуть, що значною мірою з тобою згодні, і що проблеми, які ти підіймаєш, дійсно треба вирішувати. І для того треба створювати різні комісії, групи, плани і тому подібне. І в тому процесі вони поховають усі твої задуми. Вищий пілотаж - це якщо вони ще й подадуть ситуацію так, що ти опинишся винним за провал власних же пропозицій. І твої ж колишні спільники заб'ють тебе за це ногами. І так, в активізмі все це теж є. Ходіння в жорстко відведений час за жорстко обмеженими рамочками з незрозумілою повісткою замість реальних протестних акцій. Діяльність, у якій відпрацювання проєктів за жорстко заданим планом подекуди перетворюється на самоціль.

Ми часто думаємо про небезпеку тих, кого сприймаємо як наших прямих ідеологічних супротивників. Аж раптом мені подумалося, що такі безпринципні бюрократи-номенклатурники є насправді прихованою загрозою, чи не найбільшою за будь-які інші. Не в останню чергу тому, що ми ладні її недооцінювати, бо вона начебто не загрожує безпосередньо нашому життю і здоров'ю. Але вона загрожує життю. Вона робить мертвим будь-що, до чого доторкається. Це те саме болото, про яке я теж нещодавно писала, в якому все в'язне намертво.

Я думала про це вночі й не могла заснути, бо все це наче склалося в певну цілісну картину. В якийсь момент я відчула настільки сильний гнів на її адресу, який вже й не пам'ятаю, коли останній раз відчувала з будь-якого приводу. Так що потім довго не могла заспокоїти дихання.

Цю систему неможливо перемогти конвенційними методами. Бо там давно все схоплено, все багаторазово відпрацьовано так, щоб будь-які зміни не становили їй справжньої загрози. Всілякі вибори, всілякі законодавчі зміни. Змінюються окремі фігури на дошці. Не змінюється сутність. Гора знову й знову народжує чергових мишей. Можна лише побудувати альтернативний політичний конструкт. Який має стати достатньо потужним, щоб знести поточний.

Сподіваюся, з часом щось таке відбудеться на стику високотехнологічних корпорацій та громадянського суспільства - яким би дивним зараз не видавався такий союз. І державно-бюрократичні структури відійдуть на звалище історії. Сподіваюся, я доживу якщо не до здійснення цього (я не така оптимістка), то принаймні до того моменту, коли ці процеси почнуть масштабно розгортатися. Сподіваюся, що змогу зробити в це і свій внесок. А поки дякую за увагу тим, хто мали терпіння це дочитати.