Фемінізм та транс-перехід

Колись я вже писала, що фемінізм став для мене не останнім фактором, завдяки якому я наважилася почати транзишен.
І це може виглядати контрінтуїтивно чи взагалі нелогічно. Ну справді: усвідомити існування гендерної ієрархії, і після того перейти на її нижчий рівень? Та ще й робити для того спеціальні зусилля?
А логіка така.

Перший момент - подолання внутрішньої мізогінії. Усвідомлення того, що жінка - людина не другого сорту, а така ж людина з такими ж правами. І значить бути жінкою не є чимось поганим.
Другий момент - розуміння того, що жінки можуть бути різними. Тому не обов'язково натягувати на себе стереотипний набір Справжньої Жінки, а можна бути такою жінкою, якою хочеш бути.
Третій момент - про той самий перехід на інший рівень. Тут на перший погляд може бути така логіка: чоловіки є класом тих, хто отримують вигоду - тож треба бути як вони. Та з іншого ракурсу може бути і така: чоловіки є класом агресорів та пригноблювачів - не хочу бути як вони.

Але головне насправді інше.
Всі ці аргументи радше вторинні, допоміжні. Вони тільки сприяють прийняттю рішення на користь того, що підсвідомо і так хочеться зробити.
Тобто так, фемінізм - чи яка інша ідеологія - може вплинути на рішення щодо переходу, у якому обсязі, коли і як його робити.
Але якщо гендерна ідентичність вже сформувалася чи принаймні процес пішов, то ніяка ідеологія тут нічого не змінить.