Індивідоцентричні та групоцентричні ідеології

Мені не вистачає якоїсь класифікації політичних та ідеологічних течій, яка ділила б їх на "індивідуалістичні" та "колективістські".
Тобто, індивідуалістичні - це ті, що фокусуються на індивідуумах та їх потребах, інтересах, правах, акцентуються на них як особистостях, розглядають їх як суб'єктів.
Колективістські ж фокусуються на соціальних групах і в центр ставлять їх потреби, їх загальногрупові особливості, і саме групи наділяють суб'єктністю.

При цьому не значить, що індивідуалістичні течії ігнорують групові властивості, а колективістські не беруть до уваги індивідуальність. Так буде хіба що на кінцевих позиціях того спектру. Для менш радикальних позицій індивідуалістичні враховують належність до тих чи інших груп, але з точки зору того, як ця належність впливає на життя окремих людей. Колективістські ж у певному сенсі навпаки - оцінюють індивідуальні якості з точки зору того, як вони можуть вплинути на становище групи загалом. Коротко це можна описати формулами "група для людини" та "людина для групи".
За таким трактуванням, можливо, коректніше буде їх назвати "індивідоцентричними" та "групоцентричними".

До групоцентричних, звісно, логічним чином потрапляють будь-які тоталітарні, націоналістичні, традиціоналістські ідеології, які ми звикли класифікувати як праві. Але туди ж таки йдуть і деякі ліві - комуністичні та соціалістичні, як сфокусовані на класах та їх інтересах, у відстоюванні яких, як-то ми багато разів бачили в історії, часто-густо приносяться у жертву інтереси окремих людей, що належать до цих класів.
До індивідоцентричних очевидно потрапляють ліберальні рухи (власне, поняття "права людини" самою назвою підкреслює, що йдеться саме про окрему людину як суб'єкта), анархістські, але так само там буде і всяке ніцшеанство, "атлантизм" і тому подібні підходи, що базуються на ідеї "справедливого світу".

Моя позиція у цій системі, якщо що, безумовно належить до індивідуалістичної половини спектру, але не надто далеко від початку координат.

І от якщо взяти наприклад фемінізм, то для мене цілком очевидно, що друга хвиля з її транс-ексклюзивністю та тому подібними речами є групоцентричною. Вона розглядає жінок як однорідну групу, інтереси якої представляє, але водночас кожного разу, коли стикається з жінками, які не потрапляють чи не хочуть потрапляти під визначення цієї групи та/або її ідеології, це призводить до конфліктів, ігнорування особистих інтересів цих жінок та, фактично, їх виключення. Що ми наочно бачимо на прикладі того ж таки Фемінізм УА.
Натомість, інтерсекційний фемінізм є індивідоцентричним, передбачаючи у самому своєму визначенні неоднорідність групи і необхідність її враховувати. І ставити акцент не на груповій ідеології, у відповідності до якої всім треба рухатися, а на підвищенні індивідуальної суб'єктності, навіть якщо вона десь на перший погляд суперечить груповим інтересам.

Мабуть, десь у такому ж ракурсі можна розглядати і конфлікти між квір та більш традиційними ЛГБТ-рухами. Та й взагалі багато чого.
Принаймні, останнім часом я поглянула на ці речі з такого боку, і щось у цьому таки є.