Активістсько-літературні ідеї

Якщо уявити, що я була б досі здатна писати щось літературне, то я могла б написати наприклад про активістку, яку заїбало все це засилля і насилля ультраправих, і вона створила бойову групу, щоб їм протидіяти. Спочатку її метою було охороняти заходи, але там швидко з'ясувалося, що поліція до такої охорони має більше питань, ніж власне до правих, і тоді вони почали діяти на випередження. Тобто бачать десь погрози з боку правих, знаходять хто конкретно за тим стоять, відстежують когось із них особисто та дають пиздюлів. Ну, когось вони таки добряче покалічили і після кількох таких акцій поліція їх заарештовує. Далі розслідування, судова тяганина, вирок і для самої лідерки - в'язниця. І от на цьому тлі було б цікаво показати всякі срачі, що відбувалися б у суспільстві навколо того. Зокрема розкол у власне активістському стані: хтось безумовно її підтримують, хтось підкреслено дистанціюються - мовляв, після таких методів вона сама нічим не відрізняється від ультраправих, хтось займають позицію, що ми не підтримуємо методи, але підтримуємо її, великі організації висловлюють занепокоєння щодо дотримання її прав, але загалом щодо ситуації відморожуються, ну і так далі. Тобто все приблизно як у житті.

Ще я могла б написати про певний альтернативний світ, у якому з якихось там причин, що залишаються поза кадром, існує гендерний поділ, який не прив'язаний до статі. Тобто спочатку всі діти "агендерні", а потім у певному віці залежно від поведінки та схильностей їх розподіляють до "активного" або "пасивного" гендеру, які більш-менш відповідають нашому чоловічому та жіночому. І тут ідея була би в тому, щоб спочатку показати, ніби все круто, бо ж цей розподіл заснований не на якихось умовних статевих ознаках, а власне на тому як люди самі себе проявляють. А тоді розкрити детальніше, що насправді все одно виходить якась хірня, бо це така сама нерівність, ієрархія і жорсткий фіксований бінарний поділ, до того ж закріплений на найвищому рівні. А ті, хто незгодні з таким станом речей, офіційно визнаються хворими і їх намагаються вилікувати, щоб вони врешті-решт запхалися до тієї гендерної шухлядки, у якій вони за визначенням і мають бути. Тобто знову ж таки все приблизно як у житті.