Ненаписані книжки
В альтернативному світі, де я мала б більше ніж достатньо часу й натхнення на творчість, звісно, могло б бути багато ідей, щоб їх реалізувати. Але є серед них особливі, які є для мене чимось значно більшим, ніж просто цікавими історіями з вигаданих світів.
Одна книжка була б про Крісту. Кріста - це не справжнє ім'я, а те, яка вона сама собі взяла, фактично, випадково - бо треба ж якось називатися - але надалі воно так і прижилося. Хто читали "Чужу правду", то вона з тих самих інтерфейсерів, які завдяки контактам з невідомою формою життя отримали певні надздібності, але самі не здатні повною мірою їх опанувати та контролювати. Після деяких подій Кріста повністю втратила пам'ять, тож намагається відновити свою особистість та побудувати своє життя фактично з нуля. Але при цьому є люди, які добре пам'ятають, хто вона, й розуміють, на що вона може бути здатна - тож вони не готові просто відпустити її та залишити в спокої.
Загалом, той світ, у який Кріста повернулася до життя і який є певним варіантом нашого майбутнього, чимось нагадує сучасну Україну. Це світ, який щойно скинув диктатуру, але фактична влада й по тому зосереджена у певних тіньових фігур, які, ховаючись за номінально демократичним урядом, бажають і надалі міцно її тримати й нікому не віддавати. І Кріста, поступово усвідомлюючи цю ситуацію й маючи до тих діячів власний рахунок, а також повертаючи собі й усе більше розширюючи надлюдські здібності, розпочинає проти них свою війну.
Ця історія особливо дорога мені, бо Кріста - це у певному сенсі я і є (не питайте). Наразі написаними є три глави, й коли я їх перечитую, то мене іноді аж прошибає - ну, якби те, що там відбувається, я не просто уявляла собі, а саме пригадувала. Не знаю, чи зможу насправді колись написати далі.
Друга книжка була б про Кам-Хейнакі. І це теж свого роду моє "альтер его" - але вже радше втілення певного ідеалу "темної сторони". Він не з нашого світу, а з планети Хайлам. В дитинстві бандити вирізали всю його сім'ю - лише йому пощастило врятуватися. Й надалі він є тим, "хто був нічим, та стане всім" - завдяки високому інтелекту, надзвичайній цілеспрямованості та готовності не гребувати засобами на шляху до своєї мети з одного боку, та тогочасним обставинам з іншого, коли в умовах тотальної анархії на планеті шанси вибитися нагору були в будь-кого - аби лише ними скористатися.
Врешті-решт Кам-Хейнакі стає правителем Хайламу, і він має собі за мету побудувати там справедливе й щасливе суспільство. Але досягнення цієї мети є для нього насамперед своєрідним способом помсти тим бандитам, які вбили його сім'ю й скалічили його життя. І це обумовлює, що у щастя він готовий заганяти людей залізною рукою. Й чим більше влади зосереджує він у цій руці - тим більше та перетворюється на жорстку диктатуру: спочатку на планеті, а з часом і в галактиці, де він також поступово набуває авторитету.
Про Кам-Хейнакі у мене є невелика повість "Останній шанс". Вона ніде не видавалася, і, можливо, я якось теж перекладу її українською. У книжку епізод з повісті, звісно, увійшов би - в ньому, фактично, показане остаточне встановлення диктатури. Загалом, думаю, ця книжка не була б романом з послідовним сюжетом, а радше саме збіркою таких-от епізодів, які у своїй сукупності розкривали б особистість "справедливого диктатора" та його життєвий шлях. Якби, знову ж таки, я колись це написала.
І ще одна важлива книжка була б у мене не художньою, а, радше, популяризацією певних ідей щодо суспільства майбутнього. А саме побудованого на засадах розподіленої децентралізованої соціально-операційної мережі й техносфери, що реалізує, назвемо це так, постдержавний політичний устрій та постгрошову економіку. Тобто всілякі такі вумні концепції, які можуть наразі здаватися чимось страшенно далеким від нашого сьогодення, але, на мою думку, є цілком втілюваними вже у достатньо близькому майбутньому спочатку в якості локальних тестових проектів, а в перспективі - й на глобальному світовому рівні.
І, можливо, з практичної точки зору саме ця книжка й була б найважливішою. Хоча й не виключено, що вона просто загубилася б серед усяких "цайтгайстів", які так і не стали чимось більшим за маргінальні політичні маніфести.
Одна книжка була б про Крісту. Кріста - це не справжнє ім'я, а те, яка вона сама собі взяла, фактично, випадково - бо треба ж якось називатися - але надалі воно так і прижилося. Хто читали "Чужу правду", то вона з тих самих інтерфейсерів, які завдяки контактам з невідомою формою життя отримали певні надздібності, але самі не здатні повною мірою їх опанувати та контролювати. Після деяких подій Кріста повністю втратила пам'ять, тож намагається відновити свою особистість та побудувати своє життя фактично з нуля. Але при цьому є люди, які добре пам'ятають, хто вона, й розуміють, на що вона може бути здатна - тож вони не готові просто відпустити її та залишити в спокої.
Загалом, той світ, у який Кріста повернулася до життя і який є певним варіантом нашого майбутнього, чимось нагадує сучасну Україну. Це світ, який щойно скинув диктатуру, але фактична влада й по тому зосереджена у певних тіньових фігур, які, ховаючись за номінально демократичним урядом, бажають і надалі міцно її тримати й нікому не віддавати. І Кріста, поступово усвідомлюючи цю ситуацію й маючи до тих діячів власний рахунок, а також повертаючи собі й усе більше розширюючи надлюдські здібності, розпочинає проти них свою війну.
Ця історія особливо дорога мені, бо Кріста - це у певному сенсі я і є (не питайте). Наразі написаними є три глави, й коли я їх перечитую, то мене іноді аж прошибає - ну, якби те, що там відбувається, я не просто уявляла собі, а саме пригадувала. Не знаю, чи зможу насправді колись написати далі.
Друга книжка була б про Кам-Хейнакі. І це теж свого роду моє "альтер его" - але вже радше втілення певного ідеалу "темної сторони". Він не з нашого світу, а з планети Хайлам. В дитинстві бандити вирізали всю його сім'ю - лише йому пощастило врятуватися. Й надалі він є тим, "хто був нічим, та стане всім" - завдяки високому інтелекту, надзвичайній цілеспрямованості та готовності не гребувати засобами на шляху до своєї мети з одного боку, та тогочасним обставинам з іншого, коли в умовах тотальної анархії на планеті шанси вибитися нагору були в будь-кого - аби лише ними скористатися.
Врешті-решт Кам-Хейнакі стає правителем Хайламу, і він має собі за мету побудувати там справедливе й щасливе суспільство. Але досягнення цієї мети є для нього насамперед своєрідним способом помсти тим бандитам, які вбили його сім'ю й скалічили його життя. І це обумовлює, що у щастя він готовий заганяти людей залізною рукою. Й чим більше влади зосереджує він у цій руці - тим більше та перетворюється на жорстку диктатуру: спочатку на планеті, а з часом і в галактиці, де він також поступово набуває авторитету.
Про Кам-Хейнакі у мене є невелика повість "Останній шанс". Вона ніде не видавалася, і, можливо, я якось теж перекладу її українською. У книжку епізод з повісті, звісно, увійшов би - в ньому, фактично, показане остаточне встановлення диктатури. Загалом, думаю, ця книжка не була б романом з послідовним сюжетом, а радше саме збіркою таких-от епізодів, які у своїй сукупності розкривали б особистість "справедливого диктатора" та його життєвий шлях. Якби, знову ж таки, я колись це написала.
І ще одна важлива книжка була б у мене не художньою, а, радше, популяризацією певних ідей щодо суспільства майбутнього. А саме побудованого на засадах розподіленої децентралізованої соціально-операційної мережі й техносфери, що реалізує, назвемо це так, постдержавний політичний устрій та постгрошову економіку. Тобто всілякі такі вумні концепції, які можуть наразі здаватися чимось страшенно далеким від нашого сьогодення, але, на мою думку, є цілком втілюваними вже у достатньо близькому майбутньому спочатку в якості локальних тестових проектів, а в перспективі - й на глобальному світовому рівні.
І, можливо, з практичної точки зору саме ця книжка й була б найважливішою. Хоча й не виключено, що вона просто загубилася б серед усяких "цайтгайстів", які так і не стали чимось більшим за маргінальні політичні маніфести.
Коментарі
Дописати коментар