Політики та системи цінностей

В контексті передвиборчої гарячки згадалося мені моє давнє оповідання, чи то невелика повість, про Кам-Хейнакі - "справедливого диктатора" з планети Хайлам. Може я її якось теж перекладу українською - хоча оце частково перечитувала і подумала, що під час перекладу я б окремі шматки ще й трохи переписала, бо виглядають надто як пояснувалки для читача.
А ще згадався дещо більш ранній період життя цього персонажа - як він власне прийшов до влади. Може про це ще окремий пост напишу. Але зараз трохи про інше.

Знову замислилися про привабливість таких діячів, як-от цей Кам-Хейнакі. Його систему цінностей не назвеш добре сумісною з правами людини - це м'яко кажучи. Він ніби й хоче побудувати процвітаюче справедливе суспільство на своїй планеті, та якщо вважає за потрібне для цієї мети - то легко може і вбивати незгодних, і розв'язувати війни.
Але свої цінності й свої принципи у нього принаймні є. І він їх досить жорстко дотримується. І вимагає того ж від тих, з ким має справу.
І якщо для того, щоб залишатися вірним принципам, треба прийняти непопулярне рішення - він не боїться це робити, дарма що його може не сприйняти "електорат" чи якісь інші високі політичні діячі. Не боїться відповідати за свої слова та дії. Іноді він бере на себе відповідальність навіть там, де міг би цього й не робити - бо для нього значно гірше допустити, що в його державі відбувається щось таке, чого він не контролює.
Що до речі цікаво: при послідовному дотриманні принципів, його дії тим не менш часто бувають непередбачуваними для інших. Бо вони звично очікують руху у напрямку найменшого спротиву, спроб шукати компроміси, уникати відповідальності. А Кам-Хейнакі ламає їм шаблон - і тим самим завойовує повагу до себе навіть з боку тих, хто є його супротивниками.

І от я думаю - де в нас ті політики, що мають чітко сформовані цінності та принципи? Такі, що стояли б понад вигодами, які можна отримати від красивих обіцянок, чи суто ситуативних заходів, чи сумнівних договорняків.
Серед громадських діячів такі звісно є - серед активістів, журналістів, аналітиків. Але що вищий щабель влади - тим важче там таких знайти, аж до повної відсутності.
І мова, повторюся, навіть не про таку систему цінностей, яку я б повністю поділяла. А про те, щоб вона там принаймні була.

Чи то такі люди не доходять у велику політику, чи то вона їх перемелює, перетворюючи на безпринципних популістів.
А потім чого дивного, що кандидата, за якого буду голосувати на виборах, доводиться вибирати виключно за принципом "меншого зла".