Де починається свобода

Нещодавно написала, що свобода - це коли можеш робити те, що можеш не робити. У мене ця думка якось уже давно виникла, а нещодавно доформулювалася. Розгорну її трохи.

Я відчуваю, що справжня свобода починається там, де ти можеш робити речі, які не є життєво необхідними, практично важливими, корисними. Ті, про які кажуть "розкіш", про які кажуть "з жиру біситися", про які кажуть "страдати фігнею", про які кажуть "забагато вільного часу". Ну, власне, останнє формулювання - воно ж і є суто про волю, свободу.

Бо коли вибір стоїть між тим, що є необхідним, і тим, що не дуже - то це вибір апріорі нерівний. Та шалька терезів, де речі практичні та корисні - вона завжди важча. Тож такий вибір ніколи не буде повною мірою вільним.
Що не значить, що і в такій ситуації людина не може зробити вибір на користь іншої шальки. Але це більше з розряду "підліткового бунту". Підлітки, ще не дуже маючи власних ресурсів, таким шляхом намагаються підкреслити свою незалежність, вибороти собі свободу не дивлячись ні на що. Але це все ж таки ще не справжня свобода, і ціна її занадто висока.
Ну, й дорослі люди так само нерідко бувають такими "підлітками", пускаються берега, бо коли ресурсів вистачає лише на речі необхідні для життя, а хочеться чогось іще, то врешті-решт так жити остогидіє.

І таким чином виходить, що справжня свобода є там, де людина має достатньо ресурсів на все життєво необхідне, та ще щось понад тим.
І по-справжньому вільним є те суспільство, в якому всі мають ресурси, щоб забезпечувати свої базові життєві потреби. Завжди. Безумовно.
І ні, це не "комунізм" - бо, навпаки, я бачу цей світ як такий, де кожна людина може бути максимально автономною, при цьому завжди маючи можливість вибирати, коли, з ким, в чому і на яких умовах об'єднуватися чи ні - що теж є важливим компонентом свободи.
Але деталі щодо того, як ця ідея може бути втілена в життя - то вже окрема тема.