Про своїх і чужих
Власне, підходи до понять свої/чужі є одними з визначальних для правих та лівих ідеологій. Якщо максимально спрощено: у крайній правій позиції категорії «своїх» і «чужих» є чітко визначеними – причому раз і назавжди, фіксованими й принципово відмінними. У крайній лівій позиції категорій «своїх» і «чужих» як таких нема – всі люди браття й оце все. Так от з одного боку написане нижче видається мені якимись доволі очевидними й тривіальними речами. А з іншого боку думаю, що за ці речі мені могло би прилетіти як від лівих, так і від правих – хоча й, звісно, з різних причин. Та менше з тим. У політичній площині близькість/далекість чи там дружність/ворожість позицій визначається насамперед інтересами. Чим більше вони в різних фігурантів збігаються – тим вони ближчі й відповідно більш дружні, ну або навпаки. Але щоб сказати що хтось є між собою своїми, схожих інтересів недостатньо. Бо вони можуть бути спільні в якийсь окремий момент часу, а потім зовсім розійтися. Тож як на мене, у своїх має ...